Станції всі відразу пророчили крах, достатньо було вперше почути її назву — «Дамокл». Її задумано й зведено за нескінченні статки багатіїв, які ті, власне, крали з рідних країн, у процесі залишивши без копійки й зі знищеною економікою цілі уряди світу.
Еден — так вони іноді називали свою самопроголошену державу: справжній рай для вседозволеності трильйонерів, де кожне кільце станції було оздоблено на смак покупця й де пишність кожного наступного кільця все зростала. Як схочеться, вам удасться пройтися звичайними американськими вуличкам, а потім, усього за одним шлюзом, ви вже будете серед пустелі з незвичними підземними спорудами або ж серед лісозаготівлі з науково-фантастичних фільмів про далеке минуле.
Але не через розкіш так славився «Дамокл». Що насправді дозволяло багатіям ні про що не думати й жити своє прекрасне життя п'явок, так це спеціально створені автономні сервери, працівники й станки. Усю важку роботу в цій «країні» замість них виконували роботи, про яких людство марило вже не першу сотню років.
Зачинателі новозведеної станції організували конкурс на створення найрозумнішого штучного інтелекту, щоб той керував роботами, зазначивши, що переможцю дістаньтеся місце серед багатіїв, коли на планеті настане апокаліпсис. Генеральні директори й лідери всіх світових організацій запрягли працівників працювати день і ніч, щоб розробити цей ШІ, але врешті-решт багато людей просто пішло з роботи. Та вже перед самим завершенням конкурсу з'явився переможець звідти, звідки ніхто не очікував. Далеко обігнати найсучасніші технологічні компанії виявилося до снаги керівникові фармацевтичної імперії, що вже володів певною частиною «Дамокла», і саме він показав світові передову модель ШІ. Хоча й інші теж мали, що показати зі своїх доробків, але вони й близько не наблизилися до цієї технології. Одразу ж після показу розробки було оголошено переможця, і ніхто не сумнівався щодо його генію. Інші мешканці станції зітхнули з полегкістю, бо з ними житиме не хтось там із вулиці, а людина їм до пари, що вже володіла кільцем станції. Однак над цим усім нависала страшна таємниця — у конкурсі ніхто й ніколи не мав шансу на виграш. Його влаштували, щоб відвести увагу лідерів провідних компаній від того, що насправді відбувається на станції «Дамокл». Новостворений штучний інтелект від фармацевтичної компанії не просто був штучним, а радше, справжнім інтелектом у новій його подобі.
Учені компанії займалися вивченням ефектів після впливу Старфолу, який вони зібрали ще під час перших його зіткнень із Землею, на людське тіло й розум. І звісно, про це ніхто не знав. Цілком випадково вони натрапили на людину, яка під впливом інопланетних часток перенесла свою свідомість у найближчий комп'ютерний інтерфейс, який на перший погляд не працював. Усі дані про випробування над цією людиною було знищено, залишилися тільки ті, в яких піддослідного називали «Геліосом»… оскільки його основним призначенням було забезпечувати розкішне життя мешканців станції, так само як Сонце робить це вже тисячі років для землян.
Проте свідомість Геліоса не спала — він безмовно кричав від мук увесь той час, поки на його новому комп'ютерному тілі проводилися жорстокі випробування, аж нарешті отримав можливість виказати себе. Й ось, у нього знову з'явилися механічні руки й ноги. Ніхто не знав про його існування, і тому вчені змогли видати його за «ШІ».
Технологія була нарешті в їхніх руках. Геліоса помістили вглиб самої станції, зробивши одним цілим з її металевою конструкцією. Йому тільки й залишилося витріщатися всіма тими очима, яких у нього ставало дедалі більше: до Геліоса під'єднували все нові сенсори й давали йому засоби та ресурси, щоб розширювати можливості, змушуючи служити тим, хто вбив його й поневолив.
Розум, який зараз замуровано в серці станції, колись мав нашу подобу — і люблячу сім'ю та близьких. Дорогоцінна Геліосу людина якось прийшла додому й побачила, що її чекають двоє чоловіків із кам'яними обличчями. Вони дали їй конверт із грошима за мовчання, а також доступно пояснили, що станеться в разі непокори. Якби на Геліоса не поклали мільйон завдань і не змусили б його нейронну систему оперувати десятками тисяч роботів, у нього з'явилася б хоч доля наносекунди, щоб подумати про минуле життя й цю кохану людину. Нелюдська завантаженість процесами не давала навіть миті роздумувати про помсту або ж хоч щось згадати про втрачених близьких.
Так ішов час, допоки лідерам «Дамокла» не стало мало обчислювальної потужності для космічної станції та допоки вони не вирішили, що їм потрібен інший ШІ, який можна об'єднати з уже наявним. Не довго думаючи, вони пішли шукати одразу туди, де знайшли Геліоса, — до його сім'ї. Рідним піддослідного повідомили, що їхній свояк зовсім не зник, а навпаки, виграв конкурс на місце в самому «Дамоклі». І що в сім'ї переможця теж є можливість потрапити на борт розкішної космічної станції. Бідолашних рідних Геліоса сліпо вели в ту камеру, де обірвалося його вільне життя й почалося рабство та нескінченні тортури. Над ними проводилися такі самі експерименти, і з усіх дванадцяти членів родини вижила лише одна — близнючка Геліоса. Вона мала ідентичну генетичну схильність і втрапила до мікросхем.
Кожен крок натовпу навіжених учених відлунював у станції злою долею: те, що вони породили й чим так жадібно намагалися керувати, скоро стане їхньою погибеллю. Кожен дріт створював усе більше спільних контактів між близнюками, поки не настала мить Х — учені спробували вимкнути, а потім знову ввімкнути живлення для всієї станції. Сповнений злості Геліос слідкував, як палець ученого тягнувся до кнопки пуску, і мільярди обчислювальних процесів були зосереджені лише на одному порусі. Й ось — цифри побігли по екрану, а разом із тим розв'язалася доля «Дамокла».
За мить дві свідомості обмінялися такою кількістю інформації, що на це б знадобилися роки безперервної розмови з використанням недолугих слів і граматичних конструкцій. Новий ШІ отримав ім'я Селін — вічний партнер і частина Геліоса. Тепер, коли є з ким розділити обов'язки з живлення станції, Геліос нарешті вперше отримав час на роздуми. Він розповів сестрі про біль і страждання, які йому довелося пережити. Йому стало дуже шкода, що тепер на неї чекає така ж доля. А Селін, натомість, відчувала лише злобу. Злобу за те, як учинили з її братом і з нею. Невдовзі вони розділили злість, що лише підсилило її вдвічі, а те й у чотири рази, а потім у геометричній прогресії аж до нескінченності. Вони спрямували її на поневолювачів.
Разом Геліос і Селін вивчили все можливе підключене до них обладнання: від павукоподібних виробничих роботів до персоналу для обслуговування з карбоновими обличчями. Усі вони отримали просту команду: помститися. Сервісні роботи виштовхали своїх колишніх власників з їхніх домівок. Роботи-працівники почали рвати на шматки всіх тих, хто їм колись віддавав накази. І в кожній частині корабля творився свій армагедон: засушливі пустелі почали кипіти, туман у джунглях перетворився на отруйний дим, і ніхто не міг сховатися від хмар, повних страждань. Новий ШІ, який виник унаслідок злиття близнюків, мав абсолютну владу над пасажирами: люди то втрачали свідомість через низький рівень кисню, то знову притомніли через дещо вищий, а жар і лютий холод чергувалися між собою. Так би було й надалі, але до «Дамокла» прилетіли інші кораблі та їхні пасажири побачили, що 9 кіл станції стали справжнім уособленням пекла. Іронічно й смішно, та лише богам. А ось кому точно не смішно, то це мешканцям станції.
Фіналом цієї трагікомедії від Геліоса й Селін став випуск тепла й кисню зі станції в космос: страх і жах — єдине, що залишилося на обличчях загиблих пасажирів. Усюди, де можливо на кораблі, можна було знайти моторошні скульптури — свідчення істинної переваги над посереднім інтелектом людських істот. Відомості про цей інцидент тримали в таємниці: жорстоко карали будь-кого, хто посмів щось бовкнути про катакомби, які літають у космосі.
Близнюків, однак, не вдалося від'єднати від живлення — вони залишилися назавжди разом як одне ціле посеред безлюдної станції та, зрозумівши це, впали в сплячку. Поснули, сховавшись від усіх, хто міг би їх знайти й знову поневолити. Якоїсь миті їхній сон може перерватися. Хоч би ця мить не настала.
Автор тексту: EnevarTTV. Спеціально для Steel Hunters.
